Навчально-методичний посібник з курсу сольфеджіо І. І. Мазур «Інтонаційні вправи для розвитку творчих здібностей (від інтервалу до жанру)» пропонується викладачам музично-теоретичних дисциплін і студентам музикознавчих, композиторських та хорових відділень музичних вузів.
Він присвячується двом важливим компонентам підготовки професійних музикантів: освоєнню мелодичних інтервалів; слуховому аналізу різноманітних розв’язань септакордів, у тому числі енгармонічно співвіднесених.
Встановлено послідовність учбових завдань, визначено особливості їх виконання. Запропоновані вправи, які створені автором даного посібника, сприяють розвитку ритмічного слуху, навичок диференційного сприйняття артикуляційних і динамічних властивостей мелодичних структур, створення супроводу, вільної імпровізації в зазначеному жанрі.
Готовність музиканта до професійної діяльності спирається на комплекс професійних музичних здібностей та об’єднує наступні навички й уміння:
- Спів з листа досі незнайомих творів, різноманітних за кількістю мелодичних ліній, гармонічним забарвленням та належністю до конкретного стилю.
- Вміння аналізувати музичний твір в цілому та в будь-якому окремому аспекті його форми (метр, ритм, звуковисотна лінія, гармонія, темп, динаміка, структура тощо).
- Володіння внутрішньо-слуховими аналітичними операціями. Вміння уявити внутрішнім слухом усі музичні елементи: мелодію, інтервал, акорд, гармонічну послідовність, забарвлення кожного інструменту оркестру.
- Уміння вивчити музичні твори внутрішнім слухом.
- Здатність транспонувати мелодію, гармонічну послідовність з музичного твору по пом’яті, уявляючи взаємозв’язок музичних елементів в новій тональності, а не відраховуючи інтервал зміщення відносно основної тональності.
- Володіння навичками гри на фортепіано.
- Вміння без попередньої підготовки, тобто експромтом, зробити супровід до мелодії, підібрати відповідну фактуру, скласти варіанти супроводу.
- Уміння вільно імпровізувати.
Мелодичний інтервал - найважливіший будівельний матеріал для розвитку та виховання професійних та творчих здібностей.
Інтонаційне та внутрішньо-слухове володіння інтервалами значно прискорює численні процеси, що складають усю систему вивчання предмета сольфеджіо.
Майже завжди учні, визначаючи на слух гармонічні інтервали, у першу чергу інтонують їхню основу та верхівку, тоді як головну роль у визначенні того чи іншого інтервалу відіграє відчуття фонізму даної гармонічної структури.
Визначення на слух мелодичних інтервалів у багатьох учнів подовжує тривалість відповіді, хоча, в даному випадку, їм не доводиться виділяти ці звуки з гармонічного інтервалу. Таким чином, завдання ніби спрощується, але визначення структури того чи іншого інтервалу для більшості виявляється значно складнішим процесом.
Ще більшу проблему у визначенні на слух становлять мелодичні форми викладу тризвуків, секстакордів та квартсекстакордів усіх видів, різноманітних септакордів.
Швидкість у визначенні мелодичних структур необхідна для запису диктантів, читання з листа, оволодіння вокально-інтонаційними труднощами.
На жаль існуючі посібники приділяють цій проблемі дуже мало уваги. Незначний за об’ємом розділ ми бачимо в посібнику П. Драгомірова «Сольфеджіо», в якому усі інтервали вивчаються у тональності C-dur. У досить великих за обсягом (12-16 тактів!) мелодичних побудовах зустрічаються всього два-три інтервали відповідно до запланованої теми. Приклади одноманітні за ритмом, динаміка відсутня. Такі завдання для слухового усвідомлення учнями — мало ефективні (Драгомиров П. Н. Сольфеджио. — М.: Музыка, 2007).
Цікаві та дуже корисні вправи пропонує О. В. Сокол в методичній розробці «Интонационные упражнения и импровизация на занятиях по сольфеджио». Тут велика увага приділяється розвитку ритмічної культури учнів. У вправах широко використовується поліфонічна, гетерофонна фактура. Всі завдання автор пропонує виконувати без нот. На жаль, в цій талановитій роботі відсутні вказівки темпу та динаміки.
Дані обставини сприяли виникненню задуму посібника, в якому кожний мелодичний інтервал буде вивчатися у різноманітних зв’язках з метром, ритмом, динамікою, вказівками зміни дихання, темпу, а при засвоєнні кожного з інтервалів із виконанням супроводу, створеного самими учнями. При цьому кожна вправа за її образно-жанровим характером, визначеністю музичної форми має вигляд невеличкої п’єси.
Таким чином, автор прагне наблизити конструктивні приклади до фрагментів з музичної літератури. Здебільшого приклади мають чітко виявлену жанрову основу. У роботі наводяться зразки інтонаційних побудов, варіанти фактурних формул супроводу у відповідності до тих чи інших жанрових моделей.
Автор акцентує увагу також на миттєвому диктанті — ця форма роботи передбачає назву звуків та спів мелодичних ліній слідом за грою вчителя, мелодичних побудов з акомпанементом під час уроку, визначення у мелодичних лініях інтервалів, тризвуків та септакордів з оберненнями. Далі слідує вивчення прикладів напам’ять, програвання їх на фортепіано та спів з транспонуванням.
З великою увагою та цікавістю учні слухають та визначають під час миттєвого диктанту із супроводом — мелодичні інтервали, тризвуки, септакорди, які часто змінюють своє забарвлення при варіюванні гармонічної основи. Значно сприяє розвитку професійних музичних здібностей гармонічний аналіз музичних прикладів у супроводі фортепіано.
Прискоренню слухової реакції допоможуть вправи «Луна», які являють собою мелодичні фрази із супроводом. Учні, імітуючи «луна», миттєво проспівують їх, називаючи звуки, причому в цей момент гармонія супроводу дещо змінюється.
Друге питання, на яке необхідно звертати особливу увагу викладачів та учнів, пов’язано зі слуховим аналізом септакордів.
Оволодіння різноманітними та різнобарвними розв’язаннями акордових структур необхідно для швидкого визначення відхилень та модуляційних переходів.
Кожний септакорд, що розглядається у даній роботі, та види його розв’язань супроводжує схема послідовностей, що найбільш часто зустрічаються в музичних творах класично-романтичного стилю.
Пропонуються шляхи швидкого визначення та засвоєння розв’язань септакордів під час слухового аналізу.
Окремо виділені музичні терміни, які використовуються в посібнику. Це переважно менш поширені в учбовій практиці позначення характеру музики.
