Книга присвячена дослідженню етапів розвитку камерних інструментально-ансамблевих жанрів — від старовинних форм до су­часних художніх напрямків. Аналізуються передумови виникнення ка­мерних інструментально-ансамблевих жанрів та процес їх художньо- історичної еволюції. Надається характеристика ансамблевої творчості композиторів XVII-XXI століть та перелік творів для різноманітних інструментальних складів.

Вступ 5

Розділ І

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ КАМЕРНИХ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-АНСАМБЛЕВИХ ЖАНРІВ 9

• Камерно-ансамблеве музикування в системі музичних жанрів 11
• Теоретичний аспект камерно-ансамблевого музикування 19
• Поняття камерності як «пам’ять жанру» 22
• Естетичний феномен камерного ансамблю 31

Розділ II

ЕВОЛЮЦІЯ КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВИХ ЖАНРІВ 38

• Ансамблева музика Середньовіччя та епохи Відродження 38
• Генезис інструментально-ансамблевих жанрів в епоху бароко 47
• Формування жанрової системи камерного ансамблю у класицистський період 70
• Художні принципи романтизму в інструментально-ансамблевих жанрах 91
  
  • «Ранньоромантичні» та «неоромантичні» тенденції в ансамблевих творах німецьких авторів 97
  • Становлення національних інструментальних шкіл Угорщини, Польщі, Норвегії, Чехії     115
  • Розвиток камерно-ансамблевих жанрів у французькій інструментальній музиці                127
  • Жанрові особливості російської інструментальної сфери           132
  • Формування української інструментально-ансамблевої школи        142
• Вплив естетичних напрямків XX століття на розвиток семантичної сфери камерно-ансамблевих жанрів 147
  
  • Камерно-ансамблеві твори французьких авторів 150
  • Інструментальні ансамблі композиторів Німеччини, Англії, Угорщини, Чехії, Румунії, Польщі 161
  • Російська камерно-інструментальна музиката її вплив на розвиток інструментальних шкіл братніх республік 165
  • Інструментально-ансамблева творчість українських композиторів 176

Висновки

МІСЦЕ КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВИХ ЖАНРІВ У СУЧАСНОМУ МУЗИЧНОМУ ПРОСТОРІ 189

Література 195

Предметний покажчик 203

Іменний покажчик  205

У наш час відбувається поглиблене усвідомлення важливості ролі камерно-ансамблевої музики, зумовлене її широкою репрезентатив­ністю в творчості композиторів та виконавців. Камерно-ансамблеве виконавство набуває особливого значення, на чому акцентують ува­гу музиканти-практики та музикознавці, називаючи другу половину XX століття справжнім ренесансом камерно-ансамблевої культури. Проте широка художня практика камерно-ансамблевого виконав­ства та педагогіки в цілому значно випереджає теоретичне вивчення жанрових проблем камерного ансамблю, і, незважаючи на широке розповсюдження та художню вагомість, залишається найменш дослі­дженою і у вітчизняній, і у світовій науці.

Навчальний курс «Методика викладання камерного ансамблю» розрахований на студентів-бакалаврів фортепіанного факультету. Метою курсу є підготовка студентів до викладання камерного ансамблю у середніх та вищих музичних навчальних закладах. Теоретичний матеріал даного курсу сформований на засадах подання інформації студентам про найважливіші історичні етапи розвитку камерної му­зики, процеси становлення ансамблевих жанрів, ознайомлення з ан­самблевими творами композиторів XVI I—XXI століть. Курс також пе­редбачає розгляд виконавської діяльності видатних ансамблістів, які створили свій виконавський стиль та сприяли подальшому розвитку камерно-інструментального виконавського мистецтва.

Завданням курсу є ознайомлення студентів з особливостями пе­дагогічного процесу в класі камерного ансамблю, специфікою мис­лення та методикою формування особливих якостей виконавця-ансамбліста, що охоплює важливу сферу професійної діяльності піаніста. Цей курс передбачає можливість узагальнення та аналізу професійних ансамблевих надбань, що студенти отримують під час практичної роботи в класі камерного ансамблю.

В окремий напрям курсу виділена інформація про репертуар для різноманітних виконавських складів різних стильових епох (з кінця XV!і до початку XXI століть), що дозволяє майбутнім викладачам цільно орієнтуватися у великому репертуарному обсязі ансамблевої літератури. До кожної теми додається список рекомендованої літера­тури.

Наданий момент існує цілий ряд наукових та науково-методичних праць, що порушують питання функціонування камерно-ансамбле­вих жанрів та ансамблевого виконавства. Це, в першу чергу, історико-теоретичні дослідження оглядового типу, що розглядають загальні питання музичної культури певних епох та стилів, в яких містяться документальні відомості стосовно процесу становлення та розвит­ку камерно-ансамблевих жанрів: В. Конен «История зарубежной музыки» [71], збірка «Музика XX століття», збірка «Музика Австрії та Німеччини XIX століття» тощо. Дослідження, присвячені питан­ням музичного мистецтва, виконавства та педагогіки окремих країн: І. Белза «История польской музыкальной культуры» [19], «История чешской музыкальной культуры» [20], Е. Зінгер «Из истории форте­пианного искусства Франции (до середины XIX века)» [54], М. Сало­нов «Искусство импровизации; Импровизационные виды творчества в западноевропейской музыке средневековья и Возрождения» [114], Г. Фшенко «Французская музыка первой половины XX века» [129] тощо.

Ряд досліджень присвячено вивченню теоретичних та історич­них аспектів функціонування ансамблевих жанрів: Т. Гайдамович «Инструментальные ансамбли» [33], Е. Зінькевич «Камерна музика» [55], Е. Песиков «Камерная музыка» [99], Р. Петрушанська «Камерная музыка» [100], А. Ступель «В мире камерной музыки» [126], JI. Гінз- бург «Камерная музыка в современной музыкальной практике» [38], Л. Раабен «Инструментальный ансамбль в русской музыке» [105], «Мастера советского камерно-инструментального ансамбля» [107], «Советская камерно-инструментальная музыка» [108], «Вопросы квартетного исполнительства» [104], А. Готліб «Первые уроки форте­пианного ансамбля» [41] та «Искусство ансамбля» [39} тощо.

Окремі дослідження присвячені історії еволюції певних камерно- ансамблевих жанрів: А. Бондурянський «Фортепианные трио И. Брам­са: Место в историческом развитии жанра» [16], I. Бялий «Из истории фортепианного трио: Генезис и становление жанра» [23], Р. Давідян «Квартетное искусство: Проблемы исполнительства и педагогики» [43], О. Зав’ялова «Виолончельные сонаты Л. ван Бетховена: Жанр, стиль, ансамблевый тип мышления» [51], І. Польська «Поэтика фортепианных дуэтов Ф. Шуберта [102], Л. Раабен «Камерная ин­струментальная музыка первой половины XX века: Страны Европы и Америки» [106], Е. Сорокіна «Фортепианный дуэт: История жанра» [121] тощо.

Дослідження, пов’язані з аналізом камерно-ансамблевої творчос­ті певного автора або конкретних ансамблевих жанрів: М. Друзкін «Иоганн Себастьян Бах» [46], «Йоганнес Брамс» [47], А. Альшванг «Иосиф Гайдн» [6], «Людвиг ван Бетховен: Очерк жизни и творче­ства» [7], Г. Аберт «В, А. Моцарт» [L], Р. Роллан «Последние квартеты Бетховена** [110], П. Вульфіус «Классические и романтические тен­денции в творчестве Шуберта: На материале инструментальных ан­самблей» [29], «Камерно-инструментальные ансамбли Шуберта» 130], Д. Житомирський «Роберт Шуман: Очерк жизни и творчества» 149], А. Курцман «Феликс Мендельсон» [74], К. Гейрінгер «Иоган­нес Брамс» [35], Я. Мільштейн «Ф. Лист» [83], Ю. Крейн «Камерно- инструментальные ансамбли Дебюсси и Равеля» [73], 1. Белза «Фри- дерик Францишек Шопен» [21] тощо.

Дослідження виконавсько-методичного спрямування, де окрім конкретних виконавських та педагогічних порад пропонуються уза­гальнюючі спостереження та висновки: А. Готліб «Основы ансамблевой техники» [40], Т. Дапквіашвш «Камерно-инструментальные ан­самбли и основные принципы ансамблевого исполнительства» [44], Л. Раабен «Вопросы квартетного исполнительства» [104], Д, Благой «Искусство камерного ансамбля и музыкально-педагогический про­цесс» [15], Т. Вороніна «О камерном музицировании и становлении исполнителя» [28], М. Мільман «Мысли о камерно-ансамблевой пе­дагогике и исполнительстве» [82], Т, Самойлович «Некоторые мето­дические вопросы работы в классе фортепианного ансамбля» [112], збірки наукових праць «Камерный ансамбль: Педагогика и исполни­тельство» [62], «О мастерстве ансамблиста» [97], «Вопросы квартет­ного исполнительства» [27] тощо.

Роботи, присвячені виконавському аналізу певних ансамблевих творів: Т. Гайдамович «Фортепианные трио Моцарта: Комментарии, советы исполнителям» [34], «Заметки об «Элегическом трио» Рахма­нинова и его исполнителях» [32], Л. Міронов «Трио Бетховена для фортепиано, скрипки и виолончели: Некоторые вопросы исполне­ния» [84], К. Аджемов «Двухчастные скрипичные сонаты В. Моцарта в классе камерного ансамбля» [2] та «Избранные сочинения Клода Дебюсси в классе камерного и фортепианного ансамбля» [3], Т. Мор­гунова «Традиции Р. Шумана и камерно-инструментальное творчествоП. Хиндемита» [86], В. Поляков «Камерные ансамбли П. Хинде­мита с участием фортепиано (исполнительские рекомендации)» [103] тощо.

Різноманітні методичні розробки та рекомендації: А. Войтоловська «Опыт преподавания фортепиано в коллективах» [26], В. Зеленін «Работа в классе ансамбля» [53], Р. Давідян «Из опыта работы в квар­тетном классе» [42], О. Зибцев «Из опыта педагога класса камерного ансамбля» [57], А. Готліб «Первые уроки фортепианного ансамбля» [41], I. Арутюнян «Некоторые вопросы методики преподавания ка­мерного ансамбля» [9].

Існування об’ємної літератури, великого обсягу наукових та науково-методичних досліджень, праць, безпосередньо чи опосеред­ковано присвячених питанням камерно-ансамблевих жанрів, при­зводять до висновку про необхідність певної систематизації свідчень та досить розрізнених даних для створення науково-методичної бази курсу теорії та історії розвитку інструментально-ансамблевих жанрів.

На наш погляд, системність вивчення періодів становлення та еволюції камерно-ансамблевого музикування, естетичних особли­востей кожної історичної епохи дозволить краще орієнтуватися у ве­личезних репертуарних шарах, накопичених камерно-ансамблевою практикою за більш ніж три століття.

Введений у деяких вишах України лекційний курс «Методика вик­ладання камерного ансамблю» ставить за мету навчання студентів специфіці роботи з камерно-ансамблевим репертуаром у різноманіт­них інструментальних складах, ознайомлення з теоретичними та істо­ричними аспектами ансамблевого виконавства, а також з основними етапами еволюції камерно-ансамблевих жанрів. З нашої точки зору, існує необхідність подальшого розширення курсу теоретичного опа­нування ансамблевою проблематикою, такими можуть стати лекцій­ні курси «Історія камерно-ансамблевих жанрів» та «Історія камерно-ансамблевого виконавства», до вивчення яких можливе залучення не тільки піаністів-виконавців, а й студентів інших спеціальностей.