Запропоновані нариси обіймають собою різні за хронологією виникнення і масштабом буття художні явища минулого століття. Перший нарис має своєю ціллю упорядкувати відомості з біографії Б. М. Лятошинського в єдиний текст та надати періодизацію творчості композитора і загальну характеристику його стилю. Оскільки досі не вироблено монографії, присвяченої творчості видатного українського майстра, ця робота дасть змогу усвідомити деякі основоположні риси його поетики в контексті біографічних подій та численних зв’язків з вітчизняними традиціями. Другий та третій нариси мають теоретичний характер і присвячені явищам, що фактично відігравали (в першому випадку) і продовжують відігравати (в другому) роль головних естетичних ідей часу. Метод соціалістичного реалізму як активний фактор чи, навпаки, ідеологічний «мінус-прийом» відбився на всій художній творчості за радянські часи, і розуміння його сутності з позицій сьогодення в значній мірі означає якомога більш адекватне розуміння і коректне тлумачення радянської музики як неповторного художнього феномена. Ознаки ж постмодернізму (тема третього нарису) в його часових і національних трансформаціях відіграють настільки значну роль у різних проявах сучасної художньої творчості і набувають такого широкого спектра інтерпретацій в бутті вітчизняних реалій, що ініціюють необхідність повернення до визначення генетичних ознак самого поняття. Призначення четвертого з нарисів («Кантатна творчість останніх десятиріч») — звернутись до конкретизації уявлень щодо природи кантатного жанру та розкрити його функціонування в творах В. Сильвестрова, О. Киви, J1. Дичко. Три наступні нариси мають аналітичне навантаження, призначення яких висловити авторське розуміння деяких творів В. Сильвестрова та М. Леонтовича.
«Нариси» поєднують у собі дослідницький та навчальний аспекти: дослідницька складова обумовлена не тільки тим, що засвоєння будь-якого курсу у вищому навчальному закладі беззаперечно спричинює звернення до проблемної тематики і пошуку нового висвітлення вже укоріненого знання, але й недостатньою вивченістю багатьох тематичних зон у вітчизняній музичній культурі, множинністю лакун, що потребують зусиль науковців, необхідністю відкриття нового матеріалу чи перегляду вже усталених поглядів. Навчальний аспект збірки, що проявляється в деяких рисах донесення змісту, призначений для застосування її в практиці викладання.
«Історія української музики» як наукова галузь і як предмет вивчення у вищому начальному закладі знаходиться в модусі становлення: плин часу змінює пріоритети, аспекти розглядів, проставляє нові акценти на вже кристалізовані відомості. Ця робота є продовженням дослідження нашої вітчизняної культури.
«Нариси» можуть стати в нагоді як викладачам, студентам і аспірантам вищих музичних навчальних закладів, так і всім зацікавленим історією вітчизняної музики.
Російськомовні вирази і цитати, перекладання яких здається автору некоректним, надані курсивом.
