Монографія присвячена дослідженню проблеми артистизму музиканта-інструменталіста академічної традиції в контексті європейського музичного мистецтва останньої третини ХХ — першого десятиріччя ХХІ століття. Обґрунтовується теоретична концепція артистичного універсуму виконавця, що проявляється в процесі гри-творчості на музичному інструменті, як стильової інтерпретації текста музичного твору. Вперше у виконавському музикознавстві застосовано універсальний підхід — відкриття множинності та єдності музикознавчого методу пізнання та оцінки артистичної творчості на основі існуючих сумарних уявлень різних наук. Пропонується методика комплексного аналізу засобів духовного впливу виконавця-артиста на публіку. Розробляється ряд нових понять: конфігурація артистизму, артистична обдарованість, артистична синергія, постнеокласицизм, ін. Вперше в теорії музичного виконавства автором запропоновано алгоритм виховання артистизму музиканта-інструменталіста.

Книгу адресовано виконавцям, музикознавцям, культурологам, гуманітаріям, які присвятили своє життя служінню музичному мистецтву, а також усім читачам, небайдужим до музики.