Історія кафедри теоретичної і прикладної культурології
Рішенням вченої ради Одеської державної музичної академії імені А.В. Нежданової у квітні 2003 р., у переддень 90-річчя найстаршого музичнгого вузу України, була організована кафедра сучасної музики і музичної культурології, згодом названа кафедра теоретичної і прикладної культурології. Передумовою її створення була культурологічна спрямованість розвитку музично-історичної сфери, що визначила виняткову активність цієї області музикознавства ХХ століття в цілому, у тому числі у плані експансії музикознавчої методології в гуманітарній сфері.
Історична основа формувания даної кафедри – курс Енциклопедії, введений першим ректором консерваторії профессором В. Малішевським в 1913 році и ним самим осуществлявшийся как комплексный предмет общегуманитарного назначения и с выходом на ведущую сферу научного знания соответствующего исторического периода. И если для начала ХХ века этот ведущий научный комплекс определялся установкой на физиологию-психологию в общегуманитарном раскладе вузовского преподавания (В. Малишевский, кроме окончания Петербургской консерватории по классу Н. Римского-Корсакова и учебы в Петербургском университете, также был выпускником Медико-хирургической академии). В настоящее время установка на информатику в единстве с философско-вероисповедальными основаниями мировидения определяет существо читаемых курсов, из которых история культуры, отечественной и зарубежной, а также курсы фольклора и этнографии, отечественной и зарубежной, образуют стержневой комплекс университетской подготовки по кафедре теоретической и прикладной культурологии.
Відповідно до загальної тенденції історичного музикознавства кафедра історії музики (від 1880-х років кафедра історії музики і музичної етнографії) претендувапла на роль, альтернативну кафедрі суспільних наук і філософії. завдяки роботі фахівців музикознавчо-культурологічної і мистецтвознавчої спрямованості. Це діяльність докт.мист.професора О.М. Маркової, докт.соціології проф. В.О. Дєєва, канд.філ.наук докт.мист. О.І. Самойленко.
Названі фахівці склали ядро нової кафедри, реалізуючи потенціал нового музикознавства, «психологізованого» (у концепції В. Холопової), «онтологізованого» (у конц. В.Медушевського), який рохзриває з традиційною системою музичної науки, що направляється філософією і раціоналістичною гносеологією. Кафедра, завідування якою було запропоновано Марковій, визначилося в аналогії до підрозділів міждисциплінарних зв’язків, що займають істотне місце в сучасних вузах мистецтв, а також у концентрації науково-дослідницької діяльності. Підтримка такого роду діяльності ректором акад. О.В. Соколом, дозволила Одеській консерваторії виділитися серед вузів України 1990-х років установкою на так зване «виконавське музикознавство», на підготовку в цій сфері наукових концепцій на базі виконавських узагальнень. Цьому послужили праці хормейстерів – засл.діяча мистецтв, кандидата мистецтвознавства Л. Бутенко, кандидата мистецтвознавства Л. Пятенко, дисертація співака, фольклориста і музикознавця в одній особі, тепер ректора Ханойської консерваторії Ле Ван Тоана, вокалістки засл.артистки України, професора, кандидата мистетвознавства Т. Захарчук, ін. ).
За останні роки сформувалася нова когорта виконавців, які успішно поєднують артистичну і дослідницьку роботу (прикладом слугують дисертації доцента кафедри сольного співу А.Я. Кулієвої, професорів кафедри народних академічниїх інструментів, кандидатів мистецтвознавства, І. Єргієва, Н. Морозевич, доцента тої ж кафедри, кандидата мистецтвознавства А. Черноіваненко, ін.). Даний культурологічний ракурс роботи кафедри теорпетичної і прикладної культорології розрахований на сучасне виконавство, що базується на композиторській школі сьогодення і водночас формує її (таким були, зокрема, дисертації в’єтнамця Фам Ле Хоа, доктора мистецтвознавства, тепер ректора Ханойського педагогічного університету).
Названі провідні фахівці являються випускниками класу професора О.М. Маркової, яка є автором 8-ми книг, у тому числі «Проблеми музичної культурології», більш як 150 публікацій, у тому числі з проблем соціо-культурологічного аналізу музики. Випускники її класу – більше як 40 кандидатів і докторів наук, що є громадянами різних країн світу, а також представляють Україну.
Свій внесок у розбудову кафедри вніс доктор соціології В.О. Дєєв, який був власником реєстру Російської академії наук, що видається за виняткову активність у публікаціях (356 публікацій).
Підкреслено культурологічний нахил діяльності кафедри склався під впливом переваг, які надавалися Міністерством освіти для цього роду ланки музично-гуманітарної підготовки. Відкриття магістерських курсів у 2012 році визначено чіткий загальнокультурологічний шлях подальшого розвитку кафедри. Штатними співробітниками кафедри працюють доктор мистецтвознавства професор О. Тарасенко, доцент, кандидат культоролгії М. Русяєва, ін. У штаті кафедри - кандидати мистецтвознавства доцент О. Муравська, доценти кафедри О. Овсяннікова-Трель, Т. Каплун, що мають числених випускників - кандидатів наук і магістрів, також плідно працюють професор кафедри кандидат педагогічних наук А. Мазур, викладач О. Полєвой. Основний напрямок діяльності кафедри – історико-культурний, з акцентуванням етнологічних розробок та проблем музичного сьогодення у зв’язку із культурно-соціологічними принципами служіння Вірі у релігійних і позарелійних формах її втілення.
На основі кафедри теоретичної і прикладної культурології проводяться дві міжнародні конференції, щорічно «Трансформація музичної освіти: культура і сучасність», через рік «Захід і Схід: мистецтво і культура».
Автор: професор О.М. Маркова