Історія кафедри оркестрових струнних інструментів та оперно-симфонічного диригування

Кафедра оперно-симфонічного та оркестрового диригування

Кафедра оперно-симфонічного та оркестрового диригування складає декілька етапів свого формування. Спочатку у 1992 році в Одеській державній консерваторії був відкритий клас оперно-симфонічного диригування під керівництвом заслуженого діяча мистецтв Вірменії, кандидата педагогічних наук, професора, академіка Мацояна Сергія Галустовича.

Мацоян Сергій Галустович

• заслужений діяч мистецтв Вірменії (1975)
• кандидат педагогічних наук (1989)
• доцент (1977)
• професор (1990)
• академік міжнародної академії мистецтв (2005)
• завідувач відділом симфонічного диригування (1992)
• завідувач кафедрою оперно-симфонічного та оркестрового диригування (2001)
• з січня 2010 року завідувач об'єднаної кафедри струнних інструментів і оперно-симфонічного диригування
• художній керівник симфонічного оркестру академії з 1990 року.

Початкову загальну і музичну освіту здобув у рідному місті Гюмрі (Вірменія). 1951-1954 роки строкова служба в армії, 1956-1961, 1966-1968 роки – студент та аспірант Київської Госконсерваторіі імені П. І. Чайковського по класу оперно-симфонічного диригування (керівник – професор М. М. Канерштейн).

1961-1967 (за конкурсом) асистент диригента, черговий диригент, в.о. головного диригента симфонічного оркестру Одеської обласної філармонії, викладач консерваторії.

1968-1990 – республіка Вірменія – директор музичного училища (1968-1972 і 1975-1977), завідувач кафедрою, організований ним музичного факультету педагогічного інституту (1972-1975 і 1977-1990).

1968-1990 – художній керівник, організований ним, філармонічного камерного, пізніше симфонічного оркестру, студентських хорів. Постійна робота в Одеській консерваторії, паралельно керівник муніципального симфонічного оркестру та хору міста Гюмрі (Вірменія, 1991-1993).

Лауреат всесоюзних і республіканських конкурсів (золоті та срібні медалі, 1967-1985 (9 разів)).

1964-1985 – систематичні гастрольні виступи з оркестром у містах Росії, України, Білорусії, Середньої Азії, Грузії, Азербайджану.

Творча співпраця з видатними музикантами – Оборін, Башкіров, Фрагер, Тосккано, Малишен, Єресько, Грач, Шаховська, Грінберг, Сєчкін, Пархоменко, Пікайзен, Фоменко.

Підготовлено понад 100 концертних програм з творів композиторів різних епох: Бах, Прокоф'єв, Шостакович, Хачатурян, Щедрін, Ешпай, Енеску, Хіндемід, Лятошинський, Штогаренко, Арутюнян.

2005-2011 – співпраця з академічним оркестром і хором національної радіокомпанії України.

Сергій Галустович Мацоян відомий музикант, диригент, педагог, організатор.

У газетах і журналах різних міст колишнього радянського союзу і СНД, письмових відгуках композиторів – Кабалевського, Штогаренка, Мірзояна, Арутюняна, диригентів Хайкіна, Тольби, Муравського, характеризують Мацояна як музиканта, диригента з яскравою емоційністю і виконавським хистом. Постійна робота з хорами, оркестрами різних професійних рівнів. Йому в однаковій мірі вдається досягти позитивних художніх результатів, як з хоровими, так і симфонічними колективами. У репертуарі студентського симфонічного оркестру – симфонії, поеми, фантазії, кантатно-ораторіальні твори, оперні фрагменти. Концерти оркестру проходять у залах музичної академії, філармонії, оперного театру, культурних центрах міста.

Численні випускники його класу працюють у вищих та середніх навчальних закладах міст СНД і далекого зарубіжжя.

Нагороджений орденом святих «Саака і Машпоца» (2011), Знаком пошани мера міста Одеси, грамотами Міністрів культури Вірменії та України.

Насичене музичне життя Одеси вимагало спеціальної підготовки висококваліфікованих диригентів симфонічного оркестру. В наслідок цього виникла проблема створити кафедру, базовою основою якої став цикл спеціальних дисциплін оркестрового та симфонічного диригування. 2001 рік – рік відкриття кафедри під назвою «Кафедра оперно-симфонічного та оркестрового диригування», яку очолив С. Г. Мацоян.

Кафедра здійснює науково-дослідницьку та науково-методичну діяльність. Викладачі кафедри видають методичні посібники, розробки спеціальної та педагогічної спрямованості, присвячені різним аспектам диригентського виконавства і педагогіки в умовах вищої професійної освіти. Також членами кафедри складені лекційні курси з предметів: «Історія диригентського мистецтва», «Методика викладання спеціальних дисциплін», «Методика роботи з оркестром». Оркестровка та переклад фортепіанних і хорових творів для різних складів симфонічного оркестру є ще одним напрямом творчо-педагогічної діяльності кафедри. Разом з цим широку популярність має систематична концертна і виконавська діяльність студентів та викладачів кафедри.

Кафедра оркестрових струнних інструментів

Відкриття 1 грудня 1886 року музичних класів в Одесі стало значною подією в музичному житті міста. Вони стали першим професійним навчальним закладом, в основу музично-освітнього процесу якого були покладені навчальні програми Київського музичного училища, а потім з 1889 року – програми Петербурзької консерваторії.

Для роботи в скрипкових класах були запрошені випускники Петербурзької консерваторії, учні Л. Ауера – К. Гаврилов (1892-1894 – викладач музичних класів, 1915-1922 – викладач музичного училища та консерваторії), Е. Млинарський (концертмейстер оркестру оперного театру, учасник квартету РМТ, викладач музичного училища. Серед його учнів – П. Коханьский, згодом викладав у Київській та Московській консерваторіях) і П. Пустарнаков (закінчив з Золотою медаллю Петербурзьку консерваторію у Л. Ауера, послідовник традицій російської скрипкової школи).

Також одним з кращих педагогів-скрипалів у музичних класах був П. С. Столярський, з ім'ям якого пов'язана найяскравіша сторінка історії одеської скрипкової школи. Досить пізно почавши професійне навчання гри на скрипці, спочатку він працював в оркестрі мандрівної театральної трупи, з якою приїхав до Одеси – місто, що стало його долею. Знайомство П. Столярського з П. П. Сокальським, матір'ю, сестрами А. і М. Рубінштейнів сформувало нове коло інтересів і остаточно визначило всю його подальшу творчу діяльність. Поряд з цим зустріч з Л. Ауером переросла у велику творчу дружбу. Згодом багато учнів П. Столярського продовжили навчання в класі Л. Ауера в Петербурзі.

Слідуючи пораді Л. Ауера, П. Столярський брав уроки у Е. Млинарського, одночасно займаючись з його учнями. Захопившись педагогічною роботою, П. Столярський почав вести свої скрипкові курси. У 1911 році з дозволу дирекції Одеського музичного училища була відкрита його приватна музична школа. У 1933 році П. Столярський став організатором, керівником і педагогом першої в країні музичної школи-десятирічки для обдарованих дітей, яка через час отримала ім'я свого творця.

З відкриттям Одеської консерваторії (1913) першими професорами з класу скрипки стали два видатних чеських музиканта – Йозеф Пермані Франтішек Ступка. Й. Перман (1871-1934) в 1891 році закінчив Празьку консерваторію з класу скрипки у О. Шевчика і з композиції у А. Дворжака; вів активну концертну діяльність, виступаючи у Відні, Берліні, Варшаві та інших містах Європи. У 1894 році приїхав до Одеси, викладає у музичних класах, виступає з концертами, активно займається ансамблевим виконавством. Зокрема, Й. Перман був одним з представників Чеського квартету (склад: Я. Коціан, Ф. Ступка, Й. Перман, Л. Зеленк), що користувався великою популярністю в Одесі. Квартет активно гастролював в Україні та Росії, виконуючи квартети європейських і чеських композиторів, твори С. Танєєва, О. Аренського, О. Бородіна, С. Рахманінова. Клас Й. Пермана закінчили Ф. Макстман, Л. Лемберский, М. Грінберг (пізніше – професора Одеської консерваторії), О. Бессель (педагог Одеської спеціалізованої музичної школи імені П. С. Столярського), Є. Лунц (артистка симфонічного оркестру Московської філармонії) та інші.

Ф. Ступка (1879-1965) – учень О. Шевчика, випускник Празької консерваторії, на протязі 1901-1919 років живе і працює в Одесі. Його учнями стали такі відомі скрипалі, як: Д. Лекгер (професор Львівської консерваторії), Л. Ортенберг, Я. Гордон, Д. Карпіловський та інші.

1919 року професор Ф. Ступка повернувся на батьківщину, а Й. Перман продовжував працювати в Одеській консерваторії, завоювавши величезний авторитет серед музичної громадськості. У 1933 році йому було присуджено почесне звання «Заслужений професор». Будучи першим завідувачем кафедри струнних інструментів Одеської консерваторії, він проводив велику роботу з розробки навчальних планів кафедри за типом Петербурзької консерваторії.

Третій чеський скрипаль, який стояв біля витоків формування одеської скрипкової школи, Йозеф Карбулька, не був викладачем Одеської консерваторії. Але його заслуга полягає в тому, що він з 1896 по 1905 рік працював в Одеському музичному училищі і виховав П. Столярського – гідного послідовника кращих європейських традицій.

Після відкриття Одеської консерваторії директор В. Малішевський (1873-1939) на струнної кафедрі затвердив на посаді професора не тільки Ф. Ступку і Й. Пермана, які вели клас скрипки, квартету та камерного ансамблю, але також запросив блискучого скрипаля Наума Бліндера, який очолював струнний квартет РМТ, активно займався концертною діяльністю, багато грав у камерних вечорах із прекрасною піаністкою Г. Бібер. Серед випускників Н. Бліндера був відомий скрипаль Е. Ортенберг. Закінчивши Одеську консерваторію із Золотою медаллю, він був запрошений на скрипкову кафедру на посаду професора, одночасно грав у квартеті. Пропрацювавши в Одесі один рік, Е. Ортенберг поїхав до Москви, де викладав в Московській консерваторії. У 1924 році отримує освіту в Берлінській Державній Академічній Вищій музичній школі і працює в Берлінському квартеті. З 1930-х років живе у США, веде активну концертну діяльність і викладає. Н. Бліндер і Е. Ортенберг стали першими скрипалями, що продовжили традиції одеської скрипкової школи за океаном.

У 1920 році після від'їзду за кордон Н. Бліндера на службу до Одеській консерваторії вступив П. С. Столярський. З його приходом значно пожвавилася робота кафедри. У його класі вчилися талановиті учні, які стали гордістю одеської скрипкової школи – Д. Ойстрах, С. Фурер, М. Затуловський, Я. Каплун та інші. У своїй педагогічній роботі П. С. Столярський приділяв велику увагу розвитку ансамблевої гри – грі в дуетах , тріо, квартетах, скрипкових унісонах, симфонічному оркестрі. Він урізноманітнив роботу різних ансамблів і особливо струнних квартетів, що вимагають точної інтонації, єдиних по звучанню штрихів, вібрації і нюансування. Найбільш яскравим квартетом був склад: В. Мордкович, Я. Фрідман, В. Локшин і М. Бак.

У 1923 році директором Музично-драматичного інституту (так тоді називалася консерваторія) став диригент Г. Столяров, колишній учень П. С. Столярського. За його ініціативою в Одесі було відзначено 25-річчя педагогічної діяльності П. С. Столярського, та йому було присвоєно звання професора. На цьому концерті вперше виступив 15-річний Давид Ойстрах, виконавши концерт Й. С. Баха з оркестром.

Особливий тріумф одеської скрипкової школи відбувся в 1937 році на Першому Міжнародному конкурсі імені Е. Ізаї в Брюсселі, коли всі учасники конкурсу – учні П. С. Столярського стали лавреатами. 1 премію отримав Д. Ойстрах, 3 премію – Е. Гілельс, 4 премію – Б. Гольдштейн, 6 премію – М. Фихтенгольц. «Школою світового скрипкового мистецтва XX століття» назвав Жак Тібо скрипкову школу П. С. Столярського.

Ім'я Д. Ойстраха стало символом скрипкового мистецтва XX століття. Він виховав величезну плеяду скрипалів нового часу. Улюблениця Жака Тібо і Фріца Крейслера Єлизавета Гілельс багато років виступала на концертних майданчиках багатьох країн світу і Радянського Союзу. Педагогічні традиції своїх учителів П. С. Столярського та О. І. Ямпольського вона передавала своїм учням, будучи викладачем, а потім професором Московської консерваторії. Б. Гольдштейн і М. Фихтенгольц були солістами Московської філармонії і вели педагогічну діяльність.

Постійно удосконалюючи свій педагогічний талант, П. С. Столярський використовував досвід своїх колег по консерваторії, в першу чергу Й. В. Пермана. Пізніше він з великою повагою і цікавістю ставився до педагогічної роботи учнів Й. В. Пермана – Ф. Е. Макстман, Л. Д. Лемберського, М. М. Грінберга, з якими разом працював у консерваторії і школі-десятирічці.

На струнної кафедрі, як у всій Одеській консерваторії, панувала висока творча атмосфера. Кафедрою протягом двадцяти років керував професор Й. В. Перман. Однією з найяскравіших його випускників була високообдарована скрипалька Фані Юхимівна Макстман. Вона вчилася в його класі з 1913-1918 рік та закінчила консерваторію з великою Срібною медаллю. У 1920-х роках Ф. Макстман була запрошена на викладацьку роботу до консерваторії, де працювала до кінця свого життя. Вона володіла яскравим педагогічним талантом, величезною ерудицією і глибокими знаннями. Надзвичайно цікавою і плідною була її робота в консерваторії і в школі разом зі П. С. Столярським.

Вірним послідовником музичних традицій Й. В. Пермана був Леонід Давидович Лемберський, який викладав в Одеській консерваторії і школі. На уроках він завжди багато грав сам, причому грав завжди напам'ять. Від свого вчителя Й. В. Пермана Л. Лемберський успадкував прекрасне володіння не тільки скрипкою, але й альтом. Він також багато виступав, працюючи у філармонії з піаністом Л. Саксонським і віолончелістом Г. Вайнером. У їх виконанні звучали кращі твори світової камерної музики.

Особливий внесок у роботу струнної кафедри вніс ще один талановитий випускник Й. В. Пермана Михайло Мойсейович Грінберг. Він разом із Л. Д. Лемберським був асистентом професора П. С. Солярського в його школі-десятирічці. У той час всі скрипалі вивчали альт, і М. М. Грінберг вирішив присвятити себе цьому інструменту. У 1930-ті роки в Ленінградській консерваторії був відкритий спеціальний клас альта, і, пройшовши там курс навчання, М. М. Грінберг стає першим викладачем спеціального класу альта в Одеській консерваторії і Одеському музичному училищі.

М. М. Грінберг був учасником консерваторського квартету, продовжуючи традиції свого вчителя Й. В. Пермана, постійно займався концертною діяльністю. Він першим в Одесі виконав альтову сонату Д. Д. Шостаковича. Також М. М. Грінберг читав в консерваторії такі курси, як: «Історія виконавського мистецтва» і «Методика викладання гри на скрипці».

В кінці 40-х років ХХ століття на струнної кафедрі почав свою багаторічну плідну роботу Веніамін Зіновійович Мордкович, один з найулюбленіших учнів П. С. Столярського та найголовніший продовжувач педагогічних традицій свого великого вчителя в Одесі. З раннього дитинства В. Мордкович навчався у П.С.Столярского. У 1923 році В. Мордкович вступив до консерваторії у клас свого великого вчителя. У тому ж році в консерваторію вступив і Д. Ф. Ойстрах. Протягом усього життя ці два великих музиканта підтримували тісний творчу дружбу.

Музика була сенсом життя для В. З. Мордковіча. Він багато грав у концертах, в симфонічному оркестрі під керуванням П. С. Столярського, в різних ансамблях і створив свій квартет, який користується в Одесі величезною популярністю і носить ім'я свого вчителя.

На нетривалий час В. З. Мордкович їде з Одеси і працює концертмейстером симфонічних оркестрів в Пермі, Баку, Тбілісі. У 1938 році П. С. Столярський запрошує його на посаду викладача-асистента до музичної школи. Поряд з цим, він працює концертмейстером симфонічного оркестру і солістом радіокомітету.

Під час Великої Вітчизняної війни В. З. Мордкович, будучи в евакуації в Узбекистані, не залишав педагогічну і концертну діяльність. Після повернення до Одеси він знову працював у школі і незабаром на запрошення ректора консерваторії професора К. Ф. Данькевича почав свою педагогічну діяльність на кафедрі (його колегами були професори Ф. Е. Макстман, Л. Д. Лемберсьиій, М. М. Грінберг).

Понад сорок років пропрацював В. З. Мордкович в консерваторії, виховавши величезну плеяду чудових скрипалів-віртуозів, які стали гордістю одеської скрипкової школи. Педагогічну роботу В. З. Мордковича високо цінував Д. Ф. Ойстрах. Всі талановиті учні В. З. Мордковича продовжували вдосконалення своєї майстерності в класі Д. Ф. Ойстраха в Московській консерваторії. Міжнародне визнання отримали такі учні В. З. Мордковича, як: В. Климов, Р. Файн, С. Снітковський, Д. Шварцберг, Л. Мордкович, П. Верніков, Є. Бучинська, М. Вайман, А. Вінницький і багато інших. В Одесі традиції В. З. Мордковича продовжують викладачі Одеської музичної академії – В. Павлов і Т. Водоп'янова.

Асистентами в класі В. З. Мордковича були учні П. С. Столярського – талановиті скрипалі В. Пронін і О. Зіссерман. Обидва вони активно займалися концертною діяльністю. Блискуча віртуозність, різноманітність штрихових характеристик, безмежна любов до скрипки, отримана в класі П. С. Столярського, здобула їм визнання і любов одеситів. Спираючись на традиції Чеського квартету під керівництвом Ф. Ступки і квартету імені П. С. Столярського, В. Пронін і А. Зіссерман створили свій квартет, в якому разом з ними грали М. Гінберг і О. Гуменник. Тридцять п'ять років квартет радував одеського слухача. Також В. Пронін і А. Зіссерман були активними пропагандистами нових творів радянських композиторів.

Імена кращих скрипалів, які закінчили Одеську консерваторію з відзнакою, вигравірувані на мармуровій дошці у Великому залі музичної академії, а саме: Ф. Макстман, Л. Лемберський, Д. Ойстрах, Е. Гілельс, М. Фихтенгольц, Р. Файн, О. Каверзнева . Одеські скрипалі – солісти Московської філармонії – Д. Ойстрах, С. Фурер, Е. Гілельс, М. Фихтенгольц, Б. Гольдштейн, О. Каверзнева, Р. Файн, В. Климов, С. Снітковський, С. Кравченко, О. Вінницький.

Понад шістдесят років працював на струнної кафедрі професор Олександр Олександрович Станко. У 1949 році він закінчив Одеську консерваторію у Ф. Е. Макстман і всі ці роки дбайливо зберігав традиції і спадкоємність скрипкового виконавства своїх вчителів (І.В.Перман - Ф.Е.Макстман - О.О.Станко).

О.О. Станко – допитливий музикант, який постійно перебував у творчості. Він професор, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв, член союзу композиторів. За роки своєї педагогічної діяльності О. О. Станко виховав багато скрипалів, які стали лавреатами Міжнародних конкурсів і працюють у багатьох країнах світу. Багато іноземних студентів продовжують педагогічну систему О. О. Станка у себе на батьківщині: в Колумбії. Алжирі, Кубі, Мексиці.

Протягом багатьох років О. О. Станко активно займався концертною діяльністю, виступаючи з концертами в Москві, Одесі, Києві, Кишиневі та інших містах. Також присвячував багато часу наукової діяльності. В Одеській державній консерваторії він читав курс методики навчання гри на скрипці та історію виконавського мистецтва.

О. О. Станко автор методичних посібників для навчання юних скрипалів, багатьох методичних публікацій. Узагальнюючи свій педагогічний досвід, він захистив кандидатську дисертацію в Ленінградській консерваторії на тему «Виконавський апарат скрипаля». Також є автором низки наукових статей, серед яких «Скрипкова творчість В. С. Косенка», «Деякі особливості інтерпретації скрипкового концерту В. С. Косенка», «Мі-мажорна Партита Й. С. Баха для скрипки соло», «Психолого-педагогічні проблеми підготовки музиканта-виконавця», «Скрипкова школа професора Й. Пермана», «Професор Одеської консерваторії Ф. Е. Макстман» і багато інших.

Значне місце в творчій діяльності О. О. Станка займають його твори. Ним написано понад 100 етюдів для скрипки, «Імпровізація», «Українська фантазія», «Скерцо», квартети, твори для ансамблю скрипалів та інші твори. Зберігаючи традиції свого педагога Ф. Е. Макстман, в своїх учнях О. О. Станко виховував відношення до музики – глибоке змістовне мистецтво. Він надавав великого значення розвитку у скрипалів образного мислення, уяви, фантазії.

Багато років О.О.Станко завідував струнної кафедрою. Неодноразово виступав разом зі своїм класом із концертами.

На даний час на кафедрі працюють викладачі за фахом скрипка, альт, віолончель, контрабас, арфа. За всіма спеціальностями простежується наступність шкіл.

Клас скрипки: Й. Перман - Ф. Е. Макстман - О. О. Станко - Л. Д. Лемберський - М. А. Турчинський; П. С. Столярський - В. З. Мордкович - В. Пронін - О. Зіссерман - Т. В. Водоп'янова - В. Павлов.

Клас альта: Й. Перман - М. М. Грінберг - В. Г. Малічкін - О. П. Шкарпітний.

Клас віолончелі: О. Вайнер - О. Гуменник - В. В. Балон-Ромашевська - В. Г. Казаков.

Клас контрабаса: Ю. Міроненко - В. В. Чекалюк.

Педагоги кафедри продовжують зберігати провідні позиції у розвитку культурного життя міста та України. Вони ведуть наукову роботу, беруть участь у конференціях, публікують статті у наукових збірниках і журналах. Студентська молодь активно займається виконавською діяльністю, багато студентів беруть участь у Національних та Міжнародних конкурсах, виступають у кращих залах Одеси, в містах України та за кордоном. Деякі студенти вдосконалюють свою майстерність, навчаючись в консерваторіях і музичних академіях багатьох країн Європи. Кращі випускники займаються в аспірантурі Музичних академій Одеси і Києва. Кращі випускники займаються в аспірантурі Музичних академіях Одеси і Києва. Колектив струнної кафедри розвиває традиції виконавського мистецтва першої консерваторії в Україні – Одеської консерваторії (нині – Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової).

12 січня 2010 року відбулося об'єднання кафедри оркестрових струнних інструментів і кафедри оперно-симфонічного диригування в єдину кафедру – кафедру оркестрових струнних інструментів та оперно-симфонічного диригування. Керує кафедрою заслужений діяч мистецтв Вірменії, кандидат педагогічних наук, професор Мацоян Сергій Галустович.

Автор: професор С.Г. Мацоян, викладач Л.В. Могилевська