Послідовник російської класичної музики /140 років від дня народження Р. М. Глієра/
Глієр Рейнгольд Моріцович
30.12.1874-23.06.1956
Видатний російський композитор, диригент, педагог.
Глієр Рейнгольд Моріцович народився у Києві в сім’ї майстра музичних інструментів. Закінчив Київське музичне училище (1894, клас скрипки). 1900 року закінчив Московську консерваторію, де навчався у М. Іпполітова-Іванова (композиція), Г. Конюса (гармонія), С. Танєєва (поліфонія), І. Гржималі (скрипка). Викладав музично-теоретичні дисципліни у Московській музичній школі імені Гнесіних. З 1913 року – професор по класу композиції, з 1914 року – директор Київської консерваторії. У 1920–1941 рр. професор Московської консерваторії.
Брав уроки диригування у Оскара Фріда у Німеччині (1906 - 1908). Після повернення постійно виступав як диригент. Р. Глієр вивчав музику різних народів, звертався до українського музичного фольклору. З 1938 року – народний артист СРСР.
У своїй творчості Р. Глієр був послідовником естетичних принципів і творчих традицій російських композиторів- класиків. Для творів Р. Глієра характерні теплота і щирість, що відзначені широкою мелодійною співучістю. Його музика одночасно приваблює витонченістю гармонії, ясністю і злагодженістю форм. У цілому творам композитора притаманна емоційна рівновага, переважні світлі, ліричні настрої.
Музичний спадок Р. Глієра різноманітний за жанрами: 5 опер, в тому числі «Шахсенем» (1925), музична драма «Гюльсара» (1949); 7 балетів – «Червона квітка» (1927), «Мідний вершник» (1949), «Тарас Бульба» (1952) та інші; понад 20 симфонічних композицій; 3 симфонії, зокрема, програмна симфонія «Ілля Муромець» (1911); камерно-інструментальні, фортепіанні твори, хори та пісні. Одне з центральних місць у творчості Р. Глієра належить концерту для голосу з оркестром (1943), насиченого задушевними пісенними зворотами. Серед камерних творів популярності набув 4-й струнний квартет (1946). Р. Глієр – автор багатьох творів для різних інструментів, які увійшли у навчально-педагогічний репертуар.
Як педагог Р. Глієр виховав цілу плеяду композиторів, а саме: Б. Александрова, М. Мясковського, С. Прокоф’єва, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького та інш.
Помер 23 червня 1956 року у Москві.
Література про життя та творчість, твори композитора з фонду бібліотеки, представлені у фільмі.